radomyshl.com Радомышль
 
29 серпня 2012
-

Історія пивоваріння в Радомишлі

Історія пивоваріння в Радомишлі

Пиво один із найдавніших шумових напоїв. І беручи до рук кухоль пива важко уявити, що три тисячоліття тому його вже споживали наші пращури. Тисячоліття тому єгиптяни при спорудженні пірамід, при неймовірній спеці їли хліб і вживали холодне пиво. Ця страва називалась тахенка. Цей слабоалкогольний напій чудово втамовує спрагу, освіжає, сприятливо впливає на травлення, поліпшує апетит. На жаль ціни на пиво нині діють охолоджуюче.

Радомишльське пиво має славне і давнє минуле і специфічну технологію виготовлення. В 1714 році в Радомислі налічувалось лише 14 дворів, але ця місцевість привернула увагу греко – католицької церкви. На протязі кількох десятиліть місто розбудовувалось. З 1746 року Радомисль стає місцем постійного перебування греко – католицьких митрополитів. Створюється консисторія – орган управління справами митрополії. Як свідчать актові матеріали в 50 – 80 роках 18століття Радомисль залишався невеликим містечком із замком ( нині школа №5), деревяною церквою Святої Трійці, митрополичим будинком ( нині будинок культури) і двором, кам’яною темницею, торгівельними лавками і броварнями. Кількість броварень свідчить про те, що пиво в місті виготовляли ще в середині 18 століття. Вважається, що в Україні цей хмільний напій почали варити у Львові починаючи з 1715 року. Можливо, що в Радомишлі пиво також виготовляли за Львівськими рецептами.

Історія пивоваріння в Радомишлі

Перша згадка про Радомисльське пиво містилась у книзі інвентарів митрополичої єпархії містечка Радомисль за 1774 рік, що зберігається в Центральному Державному Архіві Росії ( м. Санкт-Петербург). « Йдучи з фільварку вниз до винниць, у куті частоколу бачимо хвіртку, через котру йдеться згори до панської броварні. Ліворуч шнихлір для складу скринь з готовою горілкою. Той шнихлір є з соснового дерева круглого, зроблений в закот, до нього двері з двома засувками і залізним ключем усередині підлога з соснового дерева, там дві бочки з горілкою і цебер стоїть, а більше нічого немає. Шнихлір потребує нового покриття. Сходячи від шнихліра до річки Мики зустрічаєм броварню панську, яка має ворота з соснових дошок на бігунках. Виходячи до броварні - праворуч четверо печей, у двох вліплені котли для варіння горілки, а в двох буртаки мідні, що вміщують у себе десять коновок. Ліворуч попід стіною стоїть броварське начиння : кадок до затирання – 9, бражних 2, для засипання солоду 2, коновок 4, цебрів 2. Натомість броварня потребує перекриття».

В рапорті Радомисльського городничого Круглова військовому губернатору від 18 квітня 1803 року в описі міста згадується: міщан християн-569 чол, 623 жін, євреїв – 122 чол., 140 жін, вищих чиновників 13, нижчих 31, усіх взагалі жителів 810 чол., 819 жін. Церков дерев’яних 1, кам'яна недобудована 1, житлових будинків дерев'яних 1, пивоварний завод – 1. Нині нелегко встановити коли побудований той завод, та те що в Радомишлі виготовлялось пиво більше двох століть, це історичний факт. Є згадка про пивоварню в Радомислі і у книзі Фундуклея « Статистическое описание Киевской губернии » виданій у 1852 році. Зокрема там зазначалось, що міська казна отримала з пивоварні податок у 25 рублів. Інші документи свідчать, що в 1875 році було засновано пивзавод по вулиці Великій Київській. З 1876 року його власник Соколина розпочав виробництво пива. За даними 1883 року на ньому виготовлялось 650 відер пива. Згадка про вулицю Велику Київську вказує на те, що пивзавод знаходився в місцевості знаній сьогодні в місті, як «крохмалка».

Та цей завод був не єдиним підприємством де виготовлялось пиво. Досить поширеним явищем в місті стало самогонне варіння пива. Зокрема Кіплінг в газеті « Ехо» приводить досить цікавий документ: рапорт повітового пристава Радомисльського повіту на імя губернського поліцейського начальства: « Довожу до Вашего сведения, что в Радомысле приняло угрожающие размеры самогонное варение пива с последующей несанкционированной продажей оного. Самогонное пиво, производимое в домашних условиях без надлежащего соблюдения санитарного состояния, вызывает заболевания у потребляющих его самые различные, вплоть до кишечных, расстройства и даже смерти от отравления. При производстве самогонного пива самогонщики используют даже помет мышей, а варится оно часто без соблюдения рецептуры и напоминает по вкусу не пиво, а обычную брагу. Полиция пытается контролировать несанкционированную продажу самогонного пива, и за последний месяц нами обнаружено и ликвидировано 7 домашних цехов, а 11 самогонщиков были привлечены к ответственности…».

На високих схилах Микгорода, на правому березні Мики розкинулися корпуси Радомишльського пивоварного заводу. Побудований з червоної цегли є пам’яткою промислової архітектури початку 20 століття. Збудували його у 1906 році брати чехи Гнат і Франц Альбрехти. За переказами вони обїздили мало не всю Україну, пробуючи в різних місцях воду. Але таку над дивовижно «м’яку» знайшли тільки в Миці. Окрім «м’якості» мицька вода мала, ще й чудові розчинні властивості. Якраз на такій воді й повинно було виготовлятись високоякісне пиво. Усе це Альбрехти врахували і взялися за спорудження заводу. Проте капіталу для завершення будівництва у них не вистачило, тоді й запросили брати собі в компаньйони, промисловця Тайферта, що згодом став одноосібним власником заводу.

 

Історія пивоваріння в Радомишлі

Фото з картини А. Полiта – ранок радомишльського пивзаводу 1956р.

 

Умови розвитку пивоварного промислу були сприятливі. Господарства поліщуків, перед усім заможних селян, щедро постачали на ринок ячмінь, хміль. Тож основна сировина була на місці, цікаво, що в селі Вівчому, де в ті часи була чеська колонія, вирощували сортовий хміль спеціально для Радомисльського пивзаводу. Перші переселенці чеського походження зявились в Радомисльському повіті в другій половині ХІХ століття. Переселення їх на Радомисльщину посилилось після 1867 року, коли царський уряд гарантував їм свободу віросповідання та звільняв на п’ять років від сплати податків, поземельних зборів та військової служби. Чехи-переселенці різнились за рівнем добробуту, але всі були заможнішими за місцеве населення. Середній земельний наділ у переселенців становив 8-15 моргів, тоді як в українських селян максимум 6,8 морга. Селились чехи переважно біля великих доріг. Будували 2-4 кімнатні будинки, садиби обгороджували, всюди панували чистота і порядок. Переселенці цінували землю, дбайливо її обробляли. На Радомишльщину вони принесли культуру вирощування хмелю. Хмелярство стало одним із джерел добробуту колоністів. Навіть у найбільш несприятливий за врожайністю рік, реалізація хмелю давала не менше 100 рублів з десятини, а в добрі роки 1000 – 1800 рублів. Чехи внесли певний внесок і у розвиток промисловості. Вони заснували в Україні низку заводів і фабрик. Зокрема в Києві на Шулявці діяли і мали добру славу заводи Гретер і Криванек. З 1882 року виготовляли устаткування для броварень. Брати Альбрехти заснували пивоварні заводи у Житомирі та Коростишеві. На жаль сьогодні місцевий хміль став не потрібним ні державі ні новітнім власникам заводу й хмелярство на Радомишльщині зникло, цілком можливо, що й назавжди. На заводі тоді працювало 60 постійних робітників які під керівництвом вправного пивовара Цибулько виготовляли добротне пиво декількох сортів, річна переробка ячменю та хмелю 1150 пуди солоду. Пивзавод мав і власне ім’я : « Пивоваренный паровой завод Пильзень». Продукція його користувалася чималим попитом серед населення міста і повіту і навіть за їх межами. За своїми смаковими властивостями радомишльське пиво значно переважало таку ж продукцію інших заводів. А пиво сортів «Віденське» і «Бок Бір» вивозили за кордон.

Історія пивоваріння в Радомишлі

Цікавий документ надійшов нещодавно до місцевої державної адміністрації від Української Іноземної Юридичної колегії. (Укрінюрколегія).

 

Шановні добродії. В наше провадження надійшла справа про спадок померлої в Німеччині Елеонори Кльонфлер, яка народилась 18.05.1921року в Радомишлі. Її батько Кльонфлер Рудольф-Максиміліан народився в Радомишлі. Мати спадкоємиці Альма Адольфівна Тайферт в лютому 1924 року в Радомишлі вступила в шлюб з Лео Туровцем і від цього шлюбу в Радомишлі в 1924 році народився їх син Георг, а 15.07.1927 року син Аркадій. Не виключено, що у них були і інші діти. Очевидно, що це німецька сім’я. Просимо доручити опитом однофамільців, якщо такі проживають в Радомишлі, а також старожилів, які можуть пам’ятати цю сім’ю встановити любі відомості про неї, використавши які можна було б відшукати будь-кого з родичів.

З повагою П.П.Кривенко

Таким чином у когось з радомишлян є реальна можливість стати мільйонером.

Історія пивоваріння в Радомишлі

Велика Житомирська, 36, будинок, в якому проживав Тайферт

 

Олександр Пирогов

м.Радомишль

березень 2012р

096 012 04 80

04132 4 45 68


Увага!
Редакція сайту не несе відповідальності за висловлювання користувачів сайту, залишені ними у коментарях.
За зміст коментаря відповідає його автор.
  • Ну, може в ті часи вода з мики й була м'якою.. Але зараз рівним воді, що в озері Світязь, напевне немає ніде. Хороша стаття! На багато краща, ніж попередня!
  • Є ще такий екземплярчик)

  • У автора статті закралась помилка: Митрополичі палати будинок двір темниця знаходились на території 5 школи, а замок, фортеця на території 3 школи, А будинок культури це католицький собор.
  • Історія алкорголізації народу
  • Коля,
    ви мало знаєте мабуть історію, якщо всі вішалкі кидаєте на пивзавод.
  • Balgas, спасибо за этикетку, у меня такая есть и все пивные этикетки Радомышльского пивзавода от первой до последней. А вода, соки, квас - это отдельная и довольно интересная тема. Кто бы занялся, я мог бы поделится информацией. Коллекционирование пивных этикеток называется - бирофилия. 15 сентября 2012 года в Киеве состоится Международный създ бировилов. принимайте участие, возможно встретимся.
Цитата  |   | 
30 серпня 2012 12:09
-->