radomyshl.com Радомышль
 
31 березня 2011
-

Сміттєва афера

Сміттєва афераСміттєва афера. Фото.
У листопаді 2009 року містом поповзли чутки, що за рішенням міської влади наше місто приймає сміття невідомого походження зі столиці. Його складують у величезних обсягах на міському полігоні. Люди жахалися оскільки невідомо які речовини будуть виділятися в атмосферу при його гнитті, розпаді і що потрапить до нас, наших дітей, онуків разом з повітрям і водою у легені та шлунок, осяде в довкіллі.

До мене у громадську приймальню зверталися стривожені городяни. Відповідати було нічого позаяк інформація про скоєне міською владою ретельно приховувалася від громадськості то ж мені довелося по крупинках з розповіді людей втрапити лише до деяких подій та виконавців цієї небезпечної афери.

Вже через декілька днів на черговій сесії районної ради я розповів депутатам та громадськості про сміттєві події і просив посадовців правоохоронних органів району та керівництво санепідемстанції вважати мій виступ як депутатський запит і в зв’язку з загрозою здоров’ю мешканців міста провести розслідування учиненого.

Головуючий на сесії О.Ткачук намагався дещо вгамувати резонанс пообіцявши присутнім, що це питання розглядалося на міській сесії і рупор районної ради газета «Зоря Полісся» проінформує громадськість про ці події у найближчі дні.. Утім журналістам не було про що розповідати, бо на сесії міськради оприлюднювати приховані від громади вчинки ніхто й не збирався.

Наступного дня головлікар районної санепідемстанції Л.Галицька миттєво організувала повноважну і авторитетну комісію у складі двох своїх помічників - О. Посвистака та В.Клокун, а також запросила заступника міського голови А.Комашка і директора міського підприємства «Благоустрій» Г. Лопату та депутата районної ради В.Капранчука. Була присутня також журналіст- редактор районного радіомовлення О. Лисак.

Ми довго оглядаємо сучасний міський полігон по знезараженню твердих побутових відходів. На будівництво першої черги якого у 2005 році було затрачено майже два мільйони гривен державних коштів. Таких на Україні одиниці. Болить серце коли споглядаємо варварську недбалість експлуатації об’єкту, якого місто чекало років з п’ятдесят.

О.Посвистак – помічник головного санітарного лікаря з питань комунальної гігієни розповідає про проектну технологію за якою малося б утилізуватися тут сміття, про черговість заповнення так званих карт накопичення, про функціонування систем дренажу і ще про багато-багато умов яких потрібно було б дотримуватися при експлуатації полігону…

За останні три роки новозбудований полігон міська влада згубила, він утратив свою технологію і став простим хаотичним звалищем, натуральною купою сміття, яке гниє просто неба. Немовби зумисно знищені, хаотично засипані метровими шарами втрамбованого сміття вся дренажна система і десятки її колодязів, бетовані під’їздні дороги. Полігон не діє. Йому завдані руйнації на відновлення яких потрібно вишукувати сотні тисяч гривен у міському бюджеті.

Сміттєва афера



Існує велика ймовірність того, що отруйна рідина, яка виділяється при гнитті відходів при повністю зруйнованій дренажній системі сама собі знайде вихід і опиниться у криницях та ставку села М.Рача. ( про це, я переповідав Рачанському сільському голові Романенку, який до речі, до цього часу і вухом не поворухнув від почутого).

Сміттєва афера



Якщо на полігон ненароком забреде державна природоохоронна служба( представник якої, вочевидь, років чотири туди ні разу не заглянув), то об’єкт закриють в той же день. Місто і район повезуть сміття до столиці.

Зупиняємося за прохідною звалища. Приходимо до висновку, що установити наявність тут «чужого» сміття незмога. Хіба ж у цьому хаосі розпізнаєш де радомишльське, а де київське?

Оксана Лисак включає портативний магнітофон, а я запитую А.Комашко :

- Чи доставляли на міський полігон сміття невідомого походження і в якій кількості?

- Ні. Не доставляли.

Однозначно відповідає посадовець міськради.

Звертаюся до директора міського комунального підприємства Г.Лопати:

- Ви, як керівник підприємства яке експлуатує полігон теж стверджуєте що «чужого» сміття тут немає? І чи правда, що подейкують, що Вами підписаний договір з київською фірмою на приймання сміття?

- Так, стверджую, що «чужого» сміття тут немає. Договорів ніяких я не підписувала.

Впевнено відповідає Галина Миколаївна. Коментарі, як кажуть, зайві. Проте звернемося до фактів.

«Депутатові районної ради В.Капранчуку. На ваше депутатське звернення повідомляю, що дійсно 18 листопада 2009 року до чергової частини райвідділу УМВС від Раковицького сільського голови О.Марчука надійшло телефонне повідомлення про те, що на території сільської ради було відвантажено побутові відходи (сміття). Цього ж дня працівниками райвідділу, які виїхали на місце події, було затримано два сідлові тягачі марки «Мерседес-Бенц» з напівпричепами бортовими тендованими «Шварцмуллер» до них.

На момент затримання один з автомобілів вже встиг розвантажитися, а інший ще був завантажений. На вантаж були пред’явлені подорожній лист вантажного автомобіля та товарно-транспортна накладна, які виписані посадовими особами ТОВ «ГРІНКО-КИЇВ». В останньому документі в частині «пункт навантаження» - «Червонопрапорна 94А», «пункт розвантаження» - «камінний кар’єр м. Малин».

В ході перевірки було встановлено, що автомобілі перевозили вантаж, що належить ТОВ «Крафтлайн» м.Київ, вулиця Тимошенко 21.

Внаслідок виходу з ладу навігаційної техніки якою було обладнано автомобілі, стала можливою ситуація, коли вивантаження вантажу було помилково здійснено у непризначеному для цього місці. Директором товариства А.Козловським були вжиті заходи по прибиранню забрудненої території та усуненню негативних наслідків події. Встановлено, що вище означені побутові відходи було вивезено на міське сміттєзвалище ( поблизу с.Глухів 2 Радомишльського району). Перевезення було здійснено технікою, що належить філії «Радомишльський автодор».

В ході перевірки директор ТОВ «Крафтлайн» А.Козловський дійсно надав копію договору ТОВ «Крафтлайн» та Радомишльським міським комунальним підприємством по благоустрою міста від 18 листопада 2009 року по наданню послуг по утилізації твердих побутових відходів. Згідно договору Радомишльське міське комунальне підприємство зобов’язується приймати тверді побутові відходи, які поставляє ТОВ «Крафтлайн» та утилізує їх на підпорядкованому сміттєзвалищі».

Начальник Радомишльського РВ УМВС В. Тетерський.



Давайте відкладемо вбік відповідь поважної установи і спільно відкинемо полову, яку «насипали» правоохоронцям непрохані гості, і спробуємо побачити оголену правду.

По-перше. На місці події Раковицький сільський голова застукав не два, а чотири автомобілі. Два інших тягачі встигли зслизнути у напрямку Києва. ( Чого б це, маючи гарні подорожні документи, було кидати напризволяще своїх колег і давати драла?). А інші два вимушені у супроводі правоохоронців прибути до міста і будучи офіційно затриманими заночувати на Соборному майдані. Як свідчить сільський голова у поясненні до райвідділу міліції 18 листопада після 20 години він встановив на місці події, що « вигружений мусор дуже сильно воняв», а « документів на розгрузку у водія машини та супроводжуючих не було». Про наявність таких документів не обмовився жодним словом у протоколі огляду місця події, складеному того ж дня і о тій же порі і слідчий райвідділу міліції В.Волошин. Однак у справі райввідділу зявляються подорожній лист і товарно-транспортна накладна на кожний автомобіль чомусь вже потім.

По-друге. У відповіді з райвідділу міліції на депутатське звернення чомусь стверджується, що у товарно- транспортних документах обох автомобілів пунктом розвантаження значиться «камінний кар’єр місто Малин». Проте у долучених до справи цих же документах у графі « пункт призначення» вписано лише «камінний кар’єр».

Однак і тут все спростовує, заступник малинського міського голови, який стверджує, що бути такого не може щоб сміття невідомого походження звалювавалося у якийсь з місцевих кар’єрів.

Втретє. Бачте, буває ж таке, що суперсучасна навігаційна німецька техніка на всіх чотирьох суперсучасних німецьких автомобілях одночасно вийшла з ладу і водії приблудили аж у Раковичі. Везти вантаж з Києва у Малин через Раковичі - Радомишль це все рівно, що чухати ліве вухо правою рукою. Різниця у відстані значима.. Будь–який сучасний бізнесмен швидше собі палець відкусить чим понесе такі збитки.

Проте давайте зазирнемо на офіційний рекламний сайт вищеназваної фірми, розмішений в Інтернеті, де віщується на весь світ: «ГрінКо-Київ» - транспортна компанія по вивозу і знешкодженню твердих побутових відходів в місті Києві. Компанія почала діяльність в квітні 2005 року і на даний час забезпечує вивіз відходів в 5-ти адміністративних районах Києва (Шевченківський, Печерський, Голосіївський, Подільський і Дарницький), Київської області (Конча-Заспа, Пироговий, Острів Водників, с.Козин )».

Тут же у розділі «Наші переваги» значиться: «Наявність на кожному автомобілі «ГрінКо-Київ» GPS датчика, який дозволяє прослідити рух і зупинки автомобіля в будь-який період».

Так, що розповіді правоохоронцям про блукання водіїв з приладами супутникової навігації між трьома соснами є байками для першокласників. Виходить, що рух транспорту був запланований і контролювався.

Вчетверте . За словами водія райавтодору М. Фурмана коли він прибув у Раковичі «то побачив гору сміття висотою, як двоповерхова споруда контори райавтодору. За всю ніч він здійснив 9-10 ходок автомобілем «Краз», вивозячи непотріб на міський полігон». Ми можемо собі тільки уявити скільки того спресованого сміття було у чотирьох спец - фурах довжина яких понад десять метрів, а вантажопідйомність щонайменше за тридцять тон.

Запис у подорожніх документах «отходи» аж ніяк не дає підстав без перевірки вантажу РайСЕС,) стверджувати, що це були побутові відходи. Тим паче, що профіль діяльності ТОВ «Крафтлайн» - власника вантажу невідомий. Інформації про фірму в Інтернеті немає.

Не стану підшуковувати епітети для назви поведінки заступника міського голови А.Комашка і директора підприємства по благоустрою міста Г.Лопати щодо приховування перед комісією РайСЕС і громадськістю міста фактів наявності київського сміття невідомого походження на міському полігоні, а також існування юридичного договору на його утилізацію у всіх нас під самісіньким носом. Хай це зробить міська і Малорачанська громади. Лише випадок і сміливість О.Марчука «засвітили» таємницю зговору, наслідки якого важко передбачити. Все інше поки-що у темряві.

Проте давайте зазирнемо до розділу 4 «Ціна договору та порядок розрахунків» договору між міським комунальним підприємством «Благоустрій» і ТОВ «Крафтлайн». Пункт 4.1. свідчить, що «сторони домовилися, що вартість послуг по утилізації ТПВ нараховується згідно актів виконаних робіт з розрахунку 2,00 ( дві ) гривни за 1 тону, включаючи ПДВ».

Пункт 4.2. «Сторони домовилися про наступний порядок оплати: замовник проводить оплату протягом трьох банківських днів за фактично утилізований обсяг відходів».

Ось що свідчить у поясненні працівникові міліції водій сміттєвоза Л.Ісаєнко: «працюю водієм ОО»Грінко-центр» де здійснюю перевезення твердих побутових відходів з території заводу «Грінко-центр», який розташований у м.Києві. Даний завод здійснює сортування побутових відходів і категорію відходів, які не придатні для переробки вивозимо на смітник за територію Києва. Зачасту відходи ми возимо на сміттєспалювальний завод. 18 листопада наші чотири автомобілі зробили по дві ходки з сміттям на цей завод після чого загрузлися знову. По команді нашого менеджера Геннадія ми, тобто, чотири автомобілі марки «Мерседес» близько 18 години виїхали з Києва у сторону Житомира. Як пояснив Геннадій нас зустрінуть на 51-му кілометрі люди на автомобілі темного кольору «Хонда». Але хто ці люди він не пояснив. Коли ми зупинилися на 51-му кілометрі дійсно до нас підїхав автомобіль «Хонда» з якого вийшов незнайомий чоловік і сказав мені, так як я їхав у у голові колони, щоб ми їхали за ним». Ідентичне свідчення водія другого автомобіля - І. Мазура. Таким чином автомобілі опинилися у Раковичах.

Виникає логічне запитання чому третю ходку сміття чотири автомобілі не відвезли у Києві знову на сміттєспалювальний завод, а повезли до далекого старовинного Радомишля? Можливо це було сміття, яке відмовився прийняти завод для спалення ?

А ось що пише директор ТОВ «Крафтлайн» Козловський у поясненні правоохоронцям: « що 18 листопада між нашим товариством та Радомишльським міським комунальним підприємством по благоустрою міста було підписано договір по утилізації твердих побутових відходів. Вчора було відправлено першу партію твердих побутових відходів чотирма вантажними автомобілями. Супроводжувати цей вантаж мав мій знайомий на імя Геннадій, прізвище невідомо, який знайомий з місцевістю. Геннадій у темноті переплутав дороги, внаслідок чого вказав невірне місце відвантаження. Внаслідок цього одну машину було розвантажено біля с.Раковичі»…

Бачте, відповідальний посадовець вже не звинувачує у помилці навігаційну техніку, а невідомого лоцмана. Немає також і посилань на малинський камінний кар’єр.

Коли читаєш свідчення київської сміттєвої команди, то складається враження, що з правоохоронцями граються у гру «кішки-мишки». У товарно-транспортних документах пунктом розвантаження непотребу значиться камінний кар’єр у Малині. А у договорі між підприємством «Благоустрій» і фірмою- Радомишльський міський полігон. Обидва водії сміттєвозів не знають прізвища свого менеджера Геннадія, який направив їх на 51-й кілометр траси. Не знають вони також прізвища, імені людини, яка мала їх там зустріти, супроводжувала вантаж. А потім (добре знаючи місцевість) чомусь не доправила вантаж у Радомишль, а наказала висипати у Раковичах.

Не знає прізвища супровідника, якому довірив дорогі автомобілі і сам директор фірми.

Сміттєва плутня, яка нагадує заячу поведінку у час коли той відчув небезпеку, наводить на багато роздумів. Проте мережива цієї плутні не такі вже й складні, як малювали творці, щоб їх не розгадали радомишляни.

Нагадаю, що ці події чинилися чомусь у темну пору доби. Відомо також, що першими прошаками відпустити сміттєвози, серед тих хто звернувся до райвідділу міліції серед ночі, чомусь був високопосадовець і один з депутатів, обоє з міськради . Не секрет також, що телефонна слухавка у начальника райвідділу не вгамовувалася від вимог високих посадовців з Києва негайно відпустити транспорт.

Проте давайте зазирнемо до розділу 4 «Ціна договору та порядок розрахунків» прихованого від громадськості міста договору між міським комунальним підприємством «Благоустрій» і ТОВ «Крафтлайн». Пункт 4.1. свідчить, що «сторони домовилися, що вартість послуг по утилізації ТПВ (твердих побутових відходів) нараховується згідно актів виконаних робіт з розрахунку 2,00 (дві) гривни за 1 тону, включаючи ПДВ».

Пункт 4.2. «Сторони домовилися про наступний порядок оплати: замовник проводить оплату протягом трьох банківських днів за фактично утилізований обсяг ТПВ».

Коментувати цінову двохгривневу політику немає сенсу. Надати площі громадського полігону під київський непотріб, складувати потім його найманим бульдозером собі на величезні збитки, зберігати десятки років сміття у нас під носом… Дивно, грішно й смішно.

Але чи так смішно? Коли в інтернеті читаєш повідомлення дирекції Київського сміттєспалювального заводу «Енергія» про те, що він спалює всього 22% виробленого у Києві сміття і простоює за браку сміття, то мимоволі дивуєшся чому ж той непотріб везуть зі столиці до нашого міста. Все розгадується дуже просто. На завод перевізники здають сміття для спалювання по 130 гривен за тону. А по вищезгаданому договору у Радомишль везли по 2 гривни за тону. У чотирьох великовантажних машинах, затриманих у Раковичах по самих скромних підрахунках було близько шестидесяти тон пресованого сміття. За цей вантаж довелося б сплатити Київському сміттєспалювальному заводу майже вісім тисяч гривен, а у Радомишлі це обходилося лише у одну тисячу двісті гривен. За один день «навар» становив майже сім тисяч гривен. А за місяць? Астрономічні доходи, як кажуть, на рівному місці.

Ось чому Головне Управління коммунального господарства Києва стверджує, що 78% виробленого сміття у столиці відправляється не на завод, а на обладнані або незаконні сміттєві полігони навколо Києва. Вони ще не знають, що оборудки ведуться вже за межами Київської області.

Морально-економічні аспекти всього цього не схожі на безглуздя. За чиєїсь власної вигоди за якийсь місяць-два радомишляни залишилися б без полігону. Площі обєкту, яких вистачило б на 50-70 років для потреб міста Київ засипав би блискавично.

Київських постачальників сміття можна зрозуміти. Вони шукали прибутку для свого бізнесу. І знайшли його цілком законно згідно заключенного договору на утилізацію сміття у Радомишлі. А як зрозуміти вчинок простачків - керівників міської ради – батьків міста? Хай про це скаже міська громада.



І наостанок. Не могла Г. Лопата, маючи багаторічний досвід в управлінні міським господарством, знаючи свої власні повноваження, одноосібно розчерком директорського пера звалити на себе такий тягар відповідальності, підписавши договір на прийом київського непотребу невідомого походження на міський полігон, який не належить підприємству «Благоустрій», а є власністю міської громади. Дії такого масштабу не могли бути ініціативою виконавця, вони обов’язково вимагали дозволу міської ради і санкції з боку її очільників.

Упевнений, що головний міський крутій цієї афери, в черговий раз підставивши своїх підлеглих, боягузливо схоронився у кабінетній тіні.

Городяни покладають надію на новий склад районної державної адміністрації, котра згідно своїх повноважень має вести контроль за дотриманням стану об’єктів екологічного благополуччя людей у районі. Можливо саме вона проведе ревізію скоєного і стану полігону, убезпечить їх від ризикових вчинків посадовців.


Депутат районної ради, голова депутатської фракції «Єдність» В.КАПРАНЧУК

Портал міста Радомишль


Увага!
Редакція сайту не несе відповідальності за висловлювання користувачів сайту, залишені ними у коментарях.
За зміст коментаря відповідає його автор.
  • так головний крутый таки буде хоч за щось відповідати перед законом чи спокійно й далі буде депутатствувати
  • скоріше всього шо другий варіант
  • ДОБРЕ ЩО ЯПОНІЯ ДАЛЕКО А ТО МИ ПРИЙНЯЛИ Б ДО СЕБЕ РАДІАЦІЙНІ ОБЛОМКИ І ВОДУ ЗРУЙНОВАНОЇ ЗЕМЛЕТРУСОМ АЕС

  • That\'s not just the best awnser. It\'s the bestest answer!
  • You\'ve got it in one. Couldn\'t have put it bteter.
  • Р’Рё помітили, що навіть полтавські герої гумористичної телепередачі "КраїнаУ" розмовляють галицькою РіРѕРІС–СЂРєРѕСЋ? Але Р¶, вибачайте, РІ РѕСЃРЅРѕРІСѓ української літературної РјРѕРІРё Котляревський С– Тарас Шевченко поклали саме полтавсько-РїСЂРёРґРЅС–РїСЂРѕРІСЃСЊРєРёР№, Р° РЅРµ галицько-канадійський чи, скажімо, наш поліський діалект? Схоже, що львів"СЏРЅРё вважають РІСЃСЋ Україну колонією Галичини. Спершу загиджують СЃРІРѕС—Рј сміттям, СЏРєРѕРјСѓ РЅРµ можуть дати ладу, територію всієї держави. РџСЂРё цьому пнуться правити всією Україною, навчають РІСЃС–С…, СЏРє треба жити.
  • Ну і кому потрібен цей висер? Ото в жопі свербить, що вже й методичка не допомагає. Все не так. Гацька говірка, колонія і так далі. Та в нас стільки російськомовних, що стали таким врезультаті колоніальної політики кремля, що дійсно треба задуматися, чи варто слухати деяких журналюг із кацапомовних газет, що й досі на службі в рускава міра. З іншого боку, послухати можна. Посміятися, повболівати за бідолагу і помолитися за упокій.
  • Щось у тебе часто звучить могильна тема. Ти не сатаніст, бува? Це вас Кремль використовує.