radomyshl.com Радомышль
 
19 квітня 2018
-

ОЛЕКСАНДР ПАПІРНИЙ: «ГІДНА ВЛАДА - СПРОМОЖНЯ ГРОМАДА». ЧАСТИНА 1

ОЛЕКСАНДР ПАПІРНИЙ: «Гідна влада - спроможня громада». Частина 1

Я – це місто. З таким словами розпочав свою презентацію Матіас Брандт, керівник проекту «інтегрований розвиток міст в Україні», яка стосувалась саме участі громадян в життєдіяльності міста.

Жителі будь-якого міста, мають в ньому житло. Вони навчаються чи працюють, користуються інфраструктурою, щодня добираються з місця проживання до роботи, використовуючи громадський транспорт або приватне авто. Так чи інакше, містяни взаємодіють з різними цільовими групами: вдома – сусідами; на роботі – колегами; в місті – з працівниками комунальних служб, поліції, муніципалітету, громадських об‘єднань, місцевого бізнесу, туристами та іншими.

Всі ці різні групи людей так чи інакше взаємодіють між собою. Зв‘язки та комунікацію забезпечують закони, правила, рішення і т.д. Комфорт проживання в тому чи іншому місті обумовлюють ось ці зв‘язки між різними цільовими групами людей і дотримання цих законів та правил.

В українських реаліях ці зв‘язки не завжди працюють так, як у розвинених країнах. Те, як розвиваються наші міста, теж бажає кращого. І ось спробуємо розібратись, що ми робимо не так, що наші міста не завжди є комфортними для життя, депресивними для самовираження та реалізації людського потенціалу, інколи навіть небезпечними для життя містян.

1. Радянська спадщина.

Наші міста активно росли в часи радянського союзу, а після його розпаду – це здебільшого занепад, розруха, та видимість змін. Хоча звичайно, є і позитивні приклади в Україні.

2. Обмеженість ресурсів.

До процесу децентралізації багато сіл та селищ були не спроможними забезпечити утримання апарату сільської ради, не кажучи вже про плановий розвиток території.

3. Відсутність чіткого плану сталого розвитку.

Часто муніципалітети латають діри, наводять косметичний ремонт. Робляться капітальні ремонти до будинків мерів та інших посадовців, при тому, що вулиці з найактивнішим рухом лишаються розбитими та знищені часом. Посадовці живуть від виборів до виборів, маючи чіткий план дій, але тільки для себе, не для людей, щоб на наступних виборах знову прийти до влади.

4. Застарілі Державні будівельні норми (ДБН).

Проекти замовляються такими, аби вони відповідали ДБН-ам. Часто проекти суперечать здоровому глузду, не вирішують основної проблеми, зате проходять експертизи та відповідають стандартам.

5. Нераціональне використання ресурсів.

Часто ресурси спрямовуються для видимості роботи. Ніхто не проводить жодних досліджень, яку саме проблему збираються вирішити, спрямувавши кошти на той чи інший проект. Пріоритетність проекту визначають політичні чи бізнесові впливи. Корупція з’їдає до 20% ресурсу.

6. Низький рівень професіоналізму.

Зазвичай, на керівні посади йдуть люди близькі до особи. яка приймає рішення. Менш важливою є фаховість керівника, головне щоб це була «своя» людина. Всі конкурси, які проводились у нас в місті на галузеві посади відбулись суто з метою дотримання процедури. Відбір кандидатів проходив точно не по критеріям фаховості кандидата. Відповідно не професіонал апріорі не може запропонувати сталий розвиток галузі.

7. Слабкість громадянського суспільства.

Один із головних ознак розвитку міста – участь жителів міста в розробці та прийнятті рішення міською радою. Громадські організації для місцевої влади є швидше ворогами, з якими влада бореться, ніж союзниками. Влада залучає мешканців лише перед черговими виборами, годуючи громадян солодкими обіцянками про світле майбутнє.

8. Розчарування людей.

Люди не вірять владі. Влада забюрократизована. Влада лобіює в першу чергу свої власні інтереси, потім інтереси бізнес-партнерів, і вже в останню чергу згадує про громадян. Влада століттями була ворожою і окупаційною, а тому - не своєю.

Можна ще пунктів 20 прописати, що робиться не так і чому люди масово покидають наші міста і країну в цілому. Але такий сучасний світ у процесі глобалізації. Люди йдуть з найменшим супротивом, шукаючи кращі умови для життя та реалізації власного потенціалу. І це, на жаль, продовжиться і надалі. Люди не відчувають себе приналежними до певної громади. Влада не пропонує їм гідного життя. Вони почувають себе в небезпеці. Вони в постійній боротьбі та виживанні. Безперспективність відіграє ключову роль у виборі майбутнього.

Сталий розвиток обумовлюється правильним підходом. Головним критерієм має бути – залучення активних громадян. Для того, щоб місто розвивалось, має бути чіткий план розвитку:

- Кожен містянин має розуміти, яке місто чекає на наступне покоління через 5-10 років.

- Інтегрований розвиток – це визначення бачення міста, цілей, задач, конкретних проектів, які вирішуватимуть поставлені задачі, які будуть в рамках поставлених цілей, та не виходитимуть за межі загального бачення.

- Це складний та довгий процес планування, глибокого аналізу великої кількості документів. Це пройдений шлях інтегрованого розвитку, який пройшли міста західного світу і яким поки що не йдемо ми.

Не потрібно вигадувати велосипед, від вже давно функціонує. Потрібно навчитися ним користуватись.

Нещодавно з‘явилась публікація, щодо написання стратегії розвитку міста, про яку я згадував в одній із моїх попередніх публікацій. Я не вірю теперішній владі. Вона така ж безперспективна, як і всі попередні. Але в даному випадку включився додатковий гравець – міністерство регіонального розвитку. Саме представники Житомирського Центру розвитку місцевого самоврядування від мінрегіонбуду, в рамках децентралізації ініціюють процес написання стратегії розвитку Радомишльської ОТГ. Знаючи цінності людей, які приймають рішення – цей процес є утопічний. Але я все ж прийду на зібрання, яке має відбутись в кінці квітня, та запрошую всіх активних громадян долучитись до процесу.

Я точно знаю, що місцеві чиновники не здатні створити реальної стратегії. У них звивини по-іншому працюють. Однак, я вірю, що у Радомишлі є розумні і свідомі люди, яким не байдуже, де житимуть їх діти.

Олександр Папірний


Увага!
Редакція сайту не несе відповідальності за висловлювання користувачів сайту, залишені ними у коментарях.
За зміст коментаря відповідає його автор.