Виявляється, що за роботу платили та надавали обіди.

Про те, що при німцях жилося краще, вголос говорити було не прийнято. А покоління, яке пережило довоєнний та післявоєнний голодомор, репресії різного виду, боялися говорити про це навіть дітям.

Але вже з оприлюднених сьогодні архівних матеріалів видно, що життя не зупинилося. Працювали цивільні установи, видавалися газети, велося мирне будівництво.

Так, у газеті «Коростишівські вісті», за 12 липня 1942 року, є цікава публікація:«Будівництво шляху Радомишель — Малин»

«Заплановане більшовиками багато років тому будівництво шляху Радомишель — Малин було розпочато в малій кількості й поганої якості. Навіть проект будівництва не було закінчено. Будівництво цього шляху тепер робить німецька управа.

Фірма «Нікель і Сайтц», що приїхала з Німеччини й зараз знаходиться в м. Радомишлі по Олександрійській вулиці, привезла із собою всі потрібні інструменти, машини, вагонетки, парові катки та інше.

Щоби цю важливу ЗО км. дорогу якнайшвидше побудувати, українське населення, виконуючи свій обов’язок, повинно добровільно зголошуватись на цю роботу. Плата за роботу буде по встановленим тарифам. За належне харчування робітників буде подбано. Зголошуватись на роботу потрібно у відділах праці або в старост сіл.»

У цьому ж номері є ще і стаття із заголовком: «Більшовицька фабрикація німецьких жорстокостей». В ній йдеться про методи пропаганди:

«...У таємному наказі № 463 до окружних комісарів, до лікарень і лазаретів та до військових частин говориться дослівно таке:

«За останній час ранені, які вертаються з фронту, ті бійці, що приходять із тимчасово зайнятих ворогом околиць, розповсюджують в армії та серед людності небезпечні та контрреволюційні чутки. Вони оповідають, нібито фашистські варвари добре поводяться з полоненими червоноармійцями та мирною людністю. З цим треба як найгостріше боротися. Комісари мусять по військових частинах робити доповіді й у них займатися «фашистськими жорстокостями». Треба також показувати червоноармійцям покалічені трупи бійців. Батальйонові комісари мусять роздобувати такі трупи й не тільки червоноармійців, але й жінок...»

Нічого не нагадує із сьогоднішніх реалій? Як тут не згадати «расп’ятих мальчіков», «снєгірєй» та інші маразми «кісєльовщини».

Джерело: ІнфоМалин