radomyshl.com Радомышль
 
28 лютого 2019
-

Про любов і нелюбов до рідного міста. ЧИ ВИГІДНА РЕКЛАМА?

Про любов і нелюбов до рідного міста. ЧИ ВИГІДНА РЕКЛАМА?

Звичайно ж, що вигідна, бо від неї мають зиск обидві сторони: той, хто пропонує свої послуги, та той, хто ними користується завдяки інформації, розміщеній в оголошеннях.

Біда ж у тому, що зовнішній вигляд нашого старовинного поліського міста спотворює саме реклама, яка дуже зручно для її власників розмістилася на парканах, стовпах, фасадах будівель, магазинів, торговельного центру та автобусних зупинках, і навіть на деревах. І це незважаючи на те, що в Радомишлі є спеціальні дошки оголошень для розміщення рекламних пропозицій, і є інформаційні ресурси, що оприлюднюють їх узвичаєними та доступними засобами. Щоправда, розповсюдження реклами цивілізованим шляхом потребує відповідної оплати, через що рекламодавці й економлять свої гроші, обліплюючи надокучливими папірцями все, що потрапляє на очі.

Про любов і нелюбов до рідного міста. ЧИ ВИГІДНА РЕКЛАМА?

Ось хтось дуже «розумний» перепаскудив півміста оголошеннями про сприяння в отриманні легальної роботи в Польщі та Чехії, а по сусідству з ними красується рекламна пропозиція щодо купівлі волосся. Натулено безліч цидулок про продаж корови, будинку, автомобіля, мотоблоку, січкарні, комп’ютера та земельної ділянки. Інший пропонує почистити вам свердловину, викопати колодязь, допомогти з ремонтом, випрати килими або зробити під замовлення м’які меблі.

Що ж, оголошення cправді цікаві й потрібні для потенційних покупців чи клієнтів, та чому оці, з дозволу сказати «рекламатори», так безсовісно спотворюють зовнішній вигляд нашого рідного Радомишля, нехтуючи усіма нормами моралі й людської совісті? А відповідь буде такою: «Аби мені було добре, а на інших – начхати».

Та найбільше вражає, що поруч із індивідуальними оголошеннями про продаж худоби чи старих чобіт досить мирно уживається і реклама поважної кредитної установи. Як на мене - це просто несолідно і принизливо для банківської структури, що добре обізнана з чинним законодавством про розміщення рекламних проспектів та оголошень.

Про любов і нелюбов до рідного міста. ЧИ ВИГІДНА РЕКЛАМА?

Я люблю своє місто і дуже хочу, аби воно радувало нас чистотою і зеленню вулиць та скверів, опорядкованими місцями для відпочинку, своєю неповторною красою і привабливістю. Прагне цього і переважна більшість городян, які вважають себе справжніми патріотами своєї малої батьківщини. Тож, аби допомогти Радомишлю позбутися оцих недолугих «візитівок», спільно з інспектором із благоустрою Радомишльської міськради Олександром Красовським (на фото) вирушаю у рейд, аби віднайти сліди «горе-рекламодавців», котрі поганять наше місто.

Підходимо до магазину «Сільпо», підмурівок якого вщент обклеєний не лише приватними, а й так званими офіційними оголошеннями від окремих установ і підприємств. А поруч - ще й рекламний проспект Житомирського інституту медсестринства із запрошенням про вступ до їхнього вишу. Що й казати, «гарне» рекламне місце обрано для такого поважного і знаного навчального закладу…

Про любов і нелюбов до рідного міста. ЧИ ВИГІДНА РЕКЛАМА?

Побачили ми й місця стихійних смітників, що виростають як гриби після рясного дощу, і таксі, що незаконно паркуються біля Гастроному «24 години», перешкоджаючи проїжджому транспорту. І куди тільки дивляться наші правоохоронні органи?

Того дня Олександр Олександрович оформив та вручив відповідні приписи представнику однієї з банківських установ і п’ятьом власникам магазинів, які порушують норми чинного законодавства щодо дотримання санітарних норм та правил благоустрою. Будемо сподіватися, що ситуація виправиться… Рейди ж будуть постійними, і не лише за участю преси та інспектора з благоустрою, а й представників громадськості – небайдужих радомишлян, які вболівають за своє місто.

А ЗЕМЛЯ СТРАЖДАЄ…

В Україні під величезними горами сміття вмирає земля, на якій можна було б вирощувати хліб і сади. Хтось скаже, що це ті ділянки, які відведені під офіційні сміттєзвалища, і буде правий. Та біда не з узаконеними місцями для звезення непотребу, а з сотнями тисяч стихійних сміттєзвалищ, які створюють не прибульці з космічних орбіт, а ми самі. А створюючи, не замислюємося, що, розкладаючись, уся ця смердюча гидота отруює повітря, воду і землю.

За календарем - останній місяць зими, та ледь пригріло сонечко, як із таненням снігів повилазили на поверхню сліди нашого безкультур’я: сміття вздовж узбіччя доріг, біля населених пунктів, на узліссях, у парках та багатьох інших місцях. Проблема ця, на жаль, була і є, бо за бажанням «бути в Європі», про що останнім часом так багато говориться, ми аж ніяк не поспішаємо вчитися азам екологічної культури.

Чому ж ми не соромимося смітити? Через свою байдужість чи згідно принципу «моя хата скраю?» Ми не завжди маємо змогу купити «брендовий одяг», але ми можемо зробити те, що не потребує матеріальних затрат, - навчитися не смітити, привчаючи до екологічної культури і молодь, і дітей, і людей поважного віку.

Щороку людство продукує понад 2 мільярди тонн сміття, в середньому – 200 кг на одну людину. Тож повчальним є приклад тих країн, які навчилися жити без відходів, приміром, Швеція, - що є одним із світових лідерів з використання технології «енергія зі сміття». У цій країні – десятки сміттєпереробних заводів та електростанцій, які працюють за рахунок переробленого сміття.

Ці підприємства забезпечують енергією близько мільйона сімей – чимало як для 10-мільйонної країни, де 99 відсотків сміття використовується або як паливо для електростанцій, або як сировина для виробництва.

Швеція настільки успішна в переробці непотребу, що їй його не вистачає. Тому вона почала завозити сміття з-за кордону – з Норвегії, Британії, Німеччини та інших країн.

Цікаво, чому це до сих пір Україна не запропонувала оцій самій Швеції мільйони тонн «сміттєвого добра», яке окупувало майже всю нашу державу? Та українським керманичам нині не до цієї проблеми, бо вони по самі вуха запряглися у передвиборчі перегони… А що ж робити нам, простим українцям? Та просто любити цю землю так, як любили її наші батьки, діди і прадіди. А ще – дбати про неї, аби залишити у спадок нащадкам її красу і велич, бо чого ж вони будуть варті без неї?

Про любов і нелюбов до рідного міста. ЧИ ВИГІДНА РЕКЛАМА?Про любов і нелюбов до рідного міста. ЧИ ВИГІДНА РЕКЛАМА?Про любов і нелюбов до рідного міста. ЧИ ВИГІДНА РЕКЛАМА?

Наталія ДАНИЛЮК,

депутат міської ради.


Увага!
Редакція сайту не несе відповідальності за висловлювання користувачів сайту, залишені ними у коментарях.
За зміст коментаря відповідає його автор.