radomyshl.com Радомышль
 
12 березня 2012
-

Радомышль. Часть 1. Вокзал и задворки центра

Радомышль. Часть 1. Вокзал и задворки центра

Радомышль - один из тех городов, которые прошли свой пик развития и стали депрессивными уже давно, и, кажется, жители смирились с этим и живут своей, радомышлевской жизнью, со своими довольно специфичными радостями. Некое вторжение в ее размеренный ход внесло открытие осенью 2011 года музейного комплекса в старой мельнице - на средства известного врача Ольги Богомолец и ее супруга. Пока же киевские экскурсоводы только строят планы организации сюда поездок, мы отправились в этот совсем нетуристический, но интересный город. Сразу скажу - еще в XIX веке Радомысль, а так он назывался до 1946 года, входил в ТОП-5 крупнейших городов Киевской губернии, которая простиралась аж до Бердичева.

Попасть в Радомышль довольно просто: от автостанции "Дачная" отправляются маршрутки, причем вроде и по расписанию, но еще и ждут, вдруг кто придет. И вот в полупустом "Спринтере" мы несемся по Житомирской трассы и далее поворачиваем там, где почти все едут прямо, на Запад. Маршрутка петляет, объезжает несколько сел, в одном из которых я увидел старую... шахту, по всей видимости. То ли Раковичи, то ли Забелочье - но у старинного дома промышленного назначения явно я увидел небольшой копер, весьма напоминающий шахту в Бориславе.

 

Радомышль. Часть 1. Вокзал и задворки центра
Расписание, кликабельно. Дальше мы уехади в Коростышев - это два города логично объеденять в одну прогулку выходного дня.
Радомышль. Часть 1. Вокзал и задворки центра

Внутри автостанции удивил девайс. Обратите внимание на бутли с водой наверху.
Радомышль. Часть 1. Вокзал и задворки центра

Производство отечественное!
Радомышль. Часть 1. Вокзал и задворки центра

Как оказалось, девайс - автомат по продаже воды из тех самых бутлей. На улицу он пристроен к двери, которою тогда закрыли - "холодно"
Радомышль. Часть 1. Вокзал и задворки центра

Житомирщина - край небогатый, и автобусы здесь скромные. На межгороде ездят и газельки растянутые, и старые ЛАЗы.
Радомышль. Часть 1. Вокзал и задворки центра

Пробираемся к центру. Видно, что медиа здесь в почете!
Радомышль. Часть 1. Вокзал и задворки центра

И вот первый "царский" домик. Радомышль, который был городом весьма значительным, полон подобных зданий - все белые, одноэтажные и с каким ни каким декором.
Радомышль. Часть 1. Вокзал и задворки центра

Радомышль. Часть 1. Вокзал и задворки центра

Такси здесь рекламируют везде.
Радомышль. Часть 1. Вокзал и задворки центра

Одна из улочек к реке - здесь оригинальный полутораэтажный дом с контрфорсами. А табличка...
Радомышль. Часть 1. Вокзал и задворки центра

Радомышль. Часть 1. Вокзал и задворки центра

Вот! Здесь она очень гармонирует со старой застройкой
Радомышль. Часть 1. Вокзал и задворки центра

Внизу еще один старинный дом
Радомышль. Часть 1. Вокзал и задворки центра

К транспорту здесь непритязательны: даже Славута считает люкс-автомобилем
Радомышль. Часть 1. Вокзал и задворки центра

Радомышль. Часть 1. Вокзал и задворки центра

Есть что-то в этом львовское, но, скорее, не далее названия. Но приятно
Радомышль. Часть 1. Вокзал и задворки центра

Клюб, т.е. Дом культуры со сбитым советским гербом.
Радомышль. Часть 1. Вокзал и задворки центра

Уходящие вниз, к реке, усадьбы
Радомышль. Часть 1. Вокзал и задворки центра

Аэрокикбоксинг - это мы зашли за спорткомплекс
Радомышль. Часть 1. Вокзал и задворки центра

На его задней стене развернулись различные дискуссии, в частности, о патриотизме в музыкальных вкусах
Радомышль. Часть 1. Вокзал и задворки центра

И даже сюда проникли нацисты-ксенофобы, при том что в Радомышле афроамериканцев и даже кавказцев отродясь не было
Радомышль. Часть 1. Вокзал и задворки центра

Но что о плохом - лучше о музыке!
Радомышль. Часть 1. Вокзал и задворки центра

По всей видимости, с грунтами здесь не очень, контрфорсы впечатляют. На самом деле один из центральных домов
Радомышль. Часть 1. Вокзал и задворки центра

"Динамо"!!!!
Радомышль. Часть 1. Вокзал и задворки центра

Вот мы и пробрались на центральную площадь. Доску почета как разломали где-то в 1990-х, так и оставили
Радомышль. Часть 1. Вокзал и задворки центра

Ныне, когда власти зачастую такие доски восстанавливают, цепляя туда или мордочки, или районные достижения, разбитая много лет назад доска почета выглядит символом нынешнего состояния дел в городе. То ли бедности, то ли безразличия...
Радомышль. Часть 1. Вокзал и задворки центра

 

questrum


Увага!
Редакція сайту не несе відповідальності за висловлювання користувачів сайту, залишені ними у коментарях.
За зміст коментаря відповідає його автор.
  • Непогано, ще тре було показати будинки місцевих суддей, депутатів, міського голови.. ))) Щоб було зрозуміло, що в народу депресняк, а у влади - свято.
  • Спасиба за пост.
    Скучаю по этим местам.
    Скоро приеду снова.
    Буду подпитывать ностальгию.
  • Все класно і цікаво описано.
    Чекаю на продовження...
    p.s. один мінус, чому текст на рус мові ?
  • Уважаемый автор, спасибо за статью интересно, тоже с нетерпением жду продолжения. Но мне не понравилось одно, надо было показывать или задворки города(как было указано в названии), или делать рекламу 3 магазинам и партии?!Хотя в районе вокзала, есть еще минимум 3 магазина, которых тоже можно было показать.
  • Сильна стаття. Але мало. Тут можна писати і писати. Але для кого? Місцеві жителі і самі це бачать, а туристи... Ну вже як є. Туристи будуть вдячні Радомишлянам якщо за час перебування в місті ііх не полупцюють, не облають, не обкрадуть. Вже крилатий вислів - " в Радомишлі проживає 95% інтелигентів" :)
  • Є ще купа місць у місці, котрі не варто бачити туристам, (купи сміття, занедбаних будинків...) я думаю варто ще і їх висвітлити, бо звичайні заклики до жителів схаменутися і щось міняти не допомагають. Якщо по хорошому не виходить, то потрібно по-іншому. Особисто мені соромно, що на моє рідненьке місто, рідні ж жителі чхати хотіли.
  • Автор - красавчик! Все красоты показал wink
  • Цікаво подивитись на Радомишль очима не жителя міста, прослідкувати за
    його фотопоглядом, думками. Через сторонній погляд ми пізнаємо краще
    самих саме. Я згоден з думкою туриста, але це тільки одна правда.
    Людина має властивість бачити світ вибірково, так як закладено в
    підсвідомості, або так як вона того бажає бачити. Мені лише шкода, що
    турист відвідав місто не в кращу пору року, не занурився в атмосферу
    квітуючого теплого травневого вечора, не помилувався містом в пору
    золотої осени. Поряд з правдою туриста існує інша правда, яка славила
    наше місто в минулому, яка не счезла і в нашому сьогоденні. Також тут
    завжди жили і сьогодні живуть люди які несуть славу міста за його
    межі, навіть за межі країни. Хоча по кількості населення Радомишь
    зовсім маленьке місто. А на рахунок наших убогих заковулків, то це
    відображення нашої держави. Рівень країни не пізнається дорогими
    столичними кварталами, а станом і рівнем життя маленьких сіл і містечок
    таких, як Радомишль. Держава в свою чергу не окремий об’єкт з
    чиновниками. Держава - це наше з вами відображення, які ми - такий і
    рівень держави.
  • А ще, переглянувши статтю автора, можна помітити деякі моменти: автор явно симпатизує комуняцькому минулому: про герб відбитий згадав, комуняк з усіх сторін обсмоктав фотографіями. Патріотичні написи практично висміяв, та ще й як в росії люблять попускати всіх, хто проти расовиої мішанини, тицьнув фотку таких собі "нацистов-ксенофобов", скоріше за все, зальотних.. Згадав про кавказців..
    Агов! Україна - не росія! Я сам прапор викрадав у комуняк, коли ще в школу ходив! Бо то було справою честі і вважаю до цих пір той вилизаний лєнін є соромом всього міста! Гроші на догляд за пам'ятником викидають, а вулиці прибрати не можуть! Ну а компартію україни треба заборонити разом із всім звірячим минулим. Бо саме вони, большевікі, знищили дерев'яну церкву в нашому місті. А це - святіше святого!
  • Tranceliker, згодна з вами, пам’ятник Леніну цілком недоречний в наш час.
    Відверто кажучи, постійно радуюсь коли в чергове приїжджаю додому і бачу його облитим якимись фарбами. Хоча давно вже пора запхати в його простягнуту руку вибухівки, щоб рознесло нафіг цей срам.
  • )) Я останній раз бачив його спаплюженим, ще коли в школу ходив.. років так 7 назад.. Тоді йому на руку поставили пляшку від шампанського і заплямували чи то яйцями, чи ще чимось...))
    Та, на жаль, в нашому місті мало свідомих людей, яких ображає постать цього ката. Он, в Черняхові свободівці ініціюють демонтаж пам'ятника Лєніну. Оце справді класно! Та на фоні загального розладу духовного стану Українців робиться сумно.. Всім чхати і на Лєніна і на Шевченка і на сусіда і на батьків... Нас довела ця влада до того, що ми вже ні в що не віримо.. Але я вірю.
  • Офіційно пам*ятник буде важко, і як мені здається, з нашою то владою й неможливо. Он найефективніше було б взати приклад з молоді з Заньок) Просто звалити голову Лєніну та й по тому))))))) Принаймні дієво)
wink
Цитата  |   | 
12 березня 2012 19:36
-->