radomyshl.com Радомышль
 
14 березня 2012
-

Радомышль. Часть 2. Центральная площадь

Радомышль. Часть 2. Центральная площадь

Недавно мне пришла мысль, что площади как таковые себя исчерпали. Т.е. да, если это транспортная развязка или просто большой перекресток - то название чисто формально. Если же это большая пешеходная или полупешеходная зона, то она пригодна или как базар, или для революций. Первое переместилось в торговые центры или в крайнем случае в благоустроенные рынки, второе актуально только в крупных городах, да и то - нечасто. Да, еще парады - но бряцанье оружием ушло в прошлое, как многие другие мальчишеские игры. И площади опустели... Именно такое впечатление от огромной, просто гигантской центральной площади Радомышля, где и без того невысокие здания кажутся вовсе миниатюрными. Наши объекты - Николаевская церковь, башня-символ города и мемориальный комплекс.

 

Радомышль. Часть 2. Центральная площадь


Радомышль развивается - тому подтверждением есть появление сетевых маркетов
Радомышль. Часть 2. Центральная площадь

Райадминистрация, Ленин, все стандартно. Здание явно 1980-х годов не знало ни ремонта, ни банальной покраски. На заднем дворе самая престижная машина - Шкода Октавия прошлого поколения. Будний день.
Радомышль. Часть 2. Центральная площадь

Напротив Ильича - микроскверик с Кобзарем. Некоторые элементы благоустройства - но все равно довольно скромно.
Радомышль. Часть 2. Центральная площадь

Здесь еще встречаются старинные ЛиАЗы-677 на газу.
Радомышль. Часть 2. Центральная площадь

Николаевская церковь заложена в 1864 году, росписью занимались ученики В. Васнецова - П. Свидомский и В. Котарбинский, а также художники-иконописцы из Киева. По легенде, часть росписей сделана по эскизам, сделанным для Владимирского собора в Киеве, возможно Николаевская церковь использовалась как "тренировочная площадка", где отрабатывались художественные приемы, реализованные затем в Киеве.
Радомышль. Часть 2. Центральная площадь

В советские времена в храме устроили зернохранилище, колокольня была разрушена. Сейчас храм действующий.
Радомышль. Часть 2. Центральная площадь

Радомышль. Часть 2. Центральная площадь

Перед церковью при СССР выстроено новое здание, перекрывающее вид на храм с Майдана
Радомышль. Часть 2. Центральная площадь

На территории бывшего "8й ОПДБ, 16й ПМП" военного объекта расположена школа №5 им.В.Черновола, на этой же усадьбе - старая водонапорная и пожарно-смотровая башня, символ города. В конце 2000-х началась реконструкция. Ждем хорошую смотровую площадку.
Радомышль. Часть 2. Центральная площадь

Подарок школе
Радомышль. Часть 2. Центральная площадь

За храмом - мемориал, изначально героям войны, а позже - и всем остальным.
Радомышль. Часть 2. Центральная площадь

Афганцам, неподалеку - и чернобыльцам.
Радомышль. Часть 2. Центральная площадь

Отель "Карпатия"
Радомышль. Часть 2. Центральная площадь

И одноименный ресторан
Радомышль. Часть 2. Центральная площадь

Что это за здание? Традиционно в небогатых городках самое шикарное административное здание - центр занятости. Интересно, почему?
Радомышль. Часть 2. Центральная площадь

Центральная остановка
Радомышль. Часть 2. Центральная площадь

Известный пивзавод "Радомышль" в городе представлен мало, сам находится в отдаленном районе за рекой.
Радомышль. Часть 2. Центральная площадь

 

questrum


Увага!
Редакція сайту не несе відповідальності за висловлювання користувачів сайту, залишені ними у коментарях.
За зміст коментаря відповідає його автор.
  • Прочитав я всі шість частин з туристичного звіту Григорія Мельничука (questrum ) про Радомишль. Цікавий репортаж. Йому багато вдалося побачити за короткий термін, але ще більше залишилось прихованого від його пильного ока. Я думаю ми ще побачимо його новий звіт, він збирається навідатись сюди літньої пори.
    Жаль, що серед мешканців міста не знайшлася ще людина, яка б змогла описати сучасний Радомишль. Щоб розповідь була більш повною, треба щоб її писав житель міста, а для більшої об'єктивності, потрібно використовувати в описі бачення міста сторонніми людьми.
  • "Щоб розповідь була більш повною, треба щоб її писав житель міста..."

    Та не те, щоб повною, а хоча б правдивою. Я народилася і 23 роки прожила в Радомишлі. Я ходила в школу повз будинок, біля якого люди саме зводили новий паркан,а шановний автор припустив,що паркан був збудований у 50-х. У будівлі Пенсійного фонду автор відвідав Краєзнавчий музей... ну що ж,з ким не буває... Водонапірна башта на території 5 школи -- а що, її справді мають реконструювати? я на власні очі спостерігаю, що її демонтують, та й годі. "В здешних краях гранитные таблички намного дешевле пластиковых" ??? Шановний автор перевірив цю інформацію? До його відома, купи каменю біля деяких будинків лежать не тому, що у нас його, як гуталіну у Матроскіна,а тому, що жителі міста один по одному стали замінювати дерев"яні паркани на кам"яні чи напівкам"яні. Ну така от мода!.. А ще, не хочуть, щоб через 5 років їх дерев"яний паркан не виглядав а-ля буремні 50-ті. Дивно, що автору не зрозуміло, чому пивзавод на краю міста. а що, київський "Оболонь" на хрещатику стоїть? Дивується він також тому, що наш пивзавод слабко представлений торгівельними точками у місті. Як би це пояснити автору... Розумієте, шановний, є така штука -- велосипед або дві ноги на крайній випадок. Так от, якщо вміло скористатися першим чи другим, то можна дістатися до фірмового магазинчика на території заводу, де вибір широкий, а продукція свіжа. Ліниві ж можуть зайти мало не в будь який продуктовий магазинчик (а їх у нас ой-ой скільки) і купити там рідного пива, скільки черево вмістить.
    Прочитавши всі 6 частин про моє місто, зробила корисне для себе відкриття: якщо хочу дізнатися про населений пункт з нета, інформацію про нього "туристів" можна сприймати як веселий стьоб, але в жодному разі не як правду.