Радомишль - новини

Про малинські баталії та виборчі перегони.

Про малинські баталії та виборчі перегони.Про малинські баталії та виборчі перегони.
В.Капранчук, депутат районної ради, голова депутатської фракції «Єдність» був офіційним спостерігачем на нещодавніх виборах малинського міського голови. Про побачене і почуте там ділиться своїми враженнями.

У минулу неділю малинчани обирали собі міського голову. У таку немилосердну серпневу спеку, дочекавшись вихідного дня, кожен городянин мріяв про поїздку до батьків, чи родичів у село, дехто на власну дачу або ж разом усією сімєю просто відпочити помандрувавши у затінок прекрасних малинських лісів, скупнутися у прохолоді джерельних річок, які зєднавшись у величезне водосховище, лагідно хлюпочуться біля самого порогу міста, зваблюючи до себе малого і старого.

Однак Верховна рада перебила декому сімейні плани, призначивши вибори саме на цей день.Та й самим малинчанам вже набридло безвладдя у місті, яке тягнеться ось майже пять років. Попередній голова – Леонід Шевчук – педагог, директор школи – мудра, розсудлива, врівноважена людина, яка добилася Малину статусу міста обласного підпорядкування, не витримавши депутатських інтриг, їх постійних намагань відправити його у відставку, за півроку до закінчення каденції пішов на дострокову пенсію. Його надбанням було залишені місту право мати майже удвічі більший міський бюджет та багато інших преференцій про які кожне місто районного значення тільки мріє.

Новопризначені вибори у вересні 2005 року виграв Василь Олійник, який до того був директором «Малинміськводоканалу», а потім заступником міського голови. Видно не всім малинчанам його пятимісячне керівництво сподобалося і вони на чергових виборах у березні 2006 року віддали перевагу Сергію Долі – бувшому командиру – десантнику, контррозвіднику КДБ. Людині, як він сам пише про себе « до мозку кісток – військовій». Хоча перемога останнього була, виходячи з дивного сучасного законодавства, законною, однак він сів у хитке мерське крісло. Слід зауважити, що на ті вибори прийшлотрі лише 32 відсотки виборців. С.Долі віддали свої виборчі голоси менше десяти відсотків городян, всі іші голоси отримали його суперники. Звичайно, що з такою незначною підтримкою міської громади важко мати вплив на депутатів і саму міську громаду. С.Долю спіткала доля його попередника. Невдовзі міську раду вже знову штормило. Замість копіткої роботи бурні депутатські сесії мов хвилі розмивали хитку міську владу. Голові висловили депутати недовіру та й відправили у відставку. Правди ніде діти, бо й сам Доля був у дечому винен, перенісши стиль і методи управління військовим підрозділом на цивільну міську громаду.

Потім пішли нескінчені судові процеси, які тривали місяцями. С. Доля врешті- решт виграв війну у депутатів і по рішенню суду повернув собі владу

Однак перемога була недовгою. Міську владу знову місяцями лихоманило. На всіх сесіях міської ради депутати переймалися не вирішенням проблем міської громади, а партійними амбіціями і тим, як здихатися діючого мера. Нарешті, таки обєднавшись вони своїм рішенням вдруге відправили його у відставку.

Ось така прелюдія була у малинчан перед призначенням нових вибрів міського голови.

У малинських виборах 2 серпня взяли участь практично всі політичні сили України виставляючи своїх кандидатів ( а їх було 20) на посаду міського голови. Особливо на перемогу розраховувала Народна партія, яка вважала, що їх кандидат Василь Шпакович, бувший голова Брусилівської райдержадміністрації є таким, що за словами нардепа М.Рутченка « вдихне життя у розвалені малинські господарство та економіку, а не підкотить крутою тачкою до міськради і буде займатися чим завгодно, але не тутешніми проблемами». Бувший губернатор нашої області запевняв городян, що у разі перемоги пердставника їхньої політичної сили то трикутник Шпакович- Рутченко – Литвин запрацює і втілить у життя ідею відродження Малина.

Декілька років малинчанам з північної частини міста, добираючись до його центру, доводилося ходити і їздити в далекий обхід чомусь і кимось закритого переїзду через залізничну колію. В.Шпакович побував на прийомі у голови Верховної ради В.Литвина і результат не забарився. Переїзд був збудований і відкритий у день виборів.

У Малині можна було побачити все. Як за декілька десятків годин до виборів асфальтується вулиця за бюджетні кошти, яких до цього у міськраді не було. Як представники деяких претендентів наливають людям по закутках по сто грамів оковитої, роздають по 50-70 гривен, щоб при голосуванні згадали хто їх напував.

Потоком лилися обіцянки, що зроблять дороги без вибоїн і ям – « гладенькі як яєчко». Дехто з числа спритників поприсвоювали собі заслуги чужої праці попередників про газифікацію міста, збереження мережі дитсадків, тощо.

Серед претендентів був і діючий голова малинської райдержадміністрації І.Малегус. Вочевидь, деякі чиновники зазделегідь турбуються про власне майбутнє, адже після недалеких січневих президентських виборів вже в наступному році повноваження голів адміністрації закінчуються. Не знаю про кого, але М.Рутченко висловився, що у Малині дехто «одне крісло займає у районі, а друге приміряє у місті, щоб було куди відступити: район жнивує, а керівник піариться, у нього свої жнива- виборчі».

Не буду аналізувати чому, але малинчани досить пасивно взяли участь у виборах. Багато йшли з виборчих дільниць так і не реалізувавши своїх конституційних прав розчаровані, не побачивши себе у списках виборців. Вього 42,4 відсотків прийшли на виборчі дільниці. А тисяча пятьсот сорок городян , що взяли участь у виборах віддали перевагу Миколі Фещенку – директору місцевого ТОВ «Райагрошляхбуд», що й дало йому перемогу у виборчих перегонах. Вочевидь спрацював його авторитет, та й сильні світу цього добавили йому рейтингу, побоюючись його перемоги, намагалися перед виборами відкрити проти нього кримінальну справу. А можливо малинчани взяли його під свій захист. Василь Шпакович відстав від переможця на 180 голосів.

Вибори завершилися, але багато питань залишається. Чи не чекає новообраного мера доля його попередників отримати депутатську путівку у відставку ? Чи вистачить йому отих 6,9 відсотка набраних голосів від загальної кількості двадцяти пяти тисячної громади виборців- для легітимного впливу на міську громаду та різнобарв’я політичних сил ? Якщо ні, то для мера і депутатів не буде ні спокою, ні продуктивної роботи, а лише політичні баталії та виборчі перегони, а пересічним малинчанам дістанеться безвладдя та подальший занепад міста.

Як на мій погляд то діючий виборчий закон голів та депутатів місцевих громад приносить лише шкоду для міст і сіл. На місцевому рівні вибори мають проходити не по пропорційній системі, яка розпорошує голоси на кожного висуванця політичної сили, залишивши їх мізерний відсоток переможцю – який стає головою громади не набравши й половини голосів від загального складу виборців. Легітимність такого голови досить сумнівна, аже він не вправі апелювати, що йому довіряє і обрала вся громада, або її більшість. Та й впливу на прямий вибір депутатів ніхто з виборців не має. Адже у перших номерах партійного списку стоять люди які, як правило, мають родинні, матеріальні стосунки з керівництвом партій. Досить будь-якій партії набрати прохідний бал, як вони автоматично стають депутатами.

Повернення до прямих виборів по мажоритарній системі голів громад та місцевих депутатів сьогодні, на жаль, не вигідне нашим депутатам– законодавцям, перш за все, з корисливих мотивів. Навряд чи найближчим часом у них з’явиться на це політична воля. Проте і сучасна громада, не зважаючи на недолугий виборчий закон, могла б докорінно змінити хід виборів, голосуюючи не за колір партійного значка на лацкані, а за людину, котра добропорядно і чесно буде дбати за село, чи місто. Однак і це неможливо, бо в силу своєї ментальності більшість українських громад до прояву такої свідомості ще не скоро будуть готові.

Отож маємо, те що маємо. Допоки не пробудиться у пересічного українця свідомість, зникне спадкове перекладання власної відповідальності за стан справ у власній громаді на закони та владу ніяких змін не станеться .

Автор: В.КАПРАНЧУК
Портал міста Радомишль