Сьогодні на утриманні в в Радомишльському інтернаті для психічно хворих перебуває 214 жінок. Вони лишилися самотніми, нікому не потрібними. Шкода, що їх полишають люди, які клялись, що кохатимуть їх до кінця життя і ніколи не покинуть, які називали їх єдиними і потрібними. І зовсім незнайомі люди тепер замінюють їм батьків та друзів.
Пізнаючи себе, людина розв\’язує важливе питання про наявність добра і зла у власній душі. Та де ж та межа, за якою вже інший бік розуму? Що стає приводом для такого перелому? Чи завжди аномальне є хворобливим? В історії безліч відомих людей, поведінка людей мало чим схожа від загальноприйнятних.
Суспільство не готове прийняти людину з порушеною психікою. Повертається до неї спиною. Психічно хворий залишається сам на сам зі своїми проблемами.
І наше завдання – сказати, що така проблема є. Що ці люди прагнуть інтегруватися у суспільство. І нам треба допомогти їм це зробити. Подати руку допомоги…
Фiльм Юрiя Омельченка